Український відповідник до слова симптом

Іншомовні слова

Слова української мови за походженням поділяються на власне українські та іншомовні (запозичені). До власне української лексики належать слова, народжені самою мовою на будь-якому етапі її розвитку. Іншомовними називають слова, що увійшли в українську мову з інших мов. Запозичення іншомовної лексики відбувається у результаті розвитку політичних, економічних, культурних зв’язків між народами і є неминучим явищем для будь-якої мови. У процесі вживання іншомовна лексика засвоюється українською мовою, пристосовується до її фонетичних, граматичних, орфографічних законів.

В українській мові чимало слів латинського походження, вони належать переважно до понять науки, техніки, мистец­тва, політичних і суспільних відносин, медичної, юридичної термінології. Наприклад: індустрія, реакція, мотор, меридіан, аргумент, префікс, ангіна, операція, ординатор, консиліум, юстиція, юрист, прокурор, нотаріус, ректор, декан, екзамен, студент, університет, гумор, цирк, екскурсія, експедиція, депутат, консул, секретар, адміністрація. З латинської мови запозичені деякі імена людей, наприклад: Юлія, Клавдія, Мотря, Валерій, Віктор, Віталій, Павло, Марко.

З французької мови запозичені слова, що стосуються побуту, предметів одягу, науки, техніки, мистецтва, суспільно-політичні, технічні та військові терміни. Наприклад: люстра, абажур, маскарад, браслет, одеколон, пудра, ридикюль, портьєра, мотив, сюжет, афіша, актор, суфлер, партер, бюст, бюлетень, екіпаж, костюм, пальто, блуза, кабінет, сержант, гарнізон, атака, фронт, каска, кавалерія, корпус, маршал, комюніке, дебати, кур’єр, департамент, шосе, десант, паркет, пансіон, пасаж.

З німецької в українську прийшли деякі адміністративні, технічні, медичні, торговельні, військові, виробничі терміни, назви предметів побуту, рослин, птахів, ігор тощо. Наприклад: штат, шахта, верстат, стамеска, штукатур, слюсар, лобзик, цех, дратва, бухгалтер, вексель, масштаб, бинт, фельдшер, курорт, флейта, балетмейстер, офіцер, орден, мундир, кухня, швабра, бутерброд, фарш, паштет, квасоля, вафлі, шпинат, галстук, фартух, матрац, страус, танці, кеглі та ін.

Англійські запозичення вживаються в українській лексиці, що стосується техніки, політики, спорту, мореплавства, транспорту, одягу, їжі, напоїв. Наприклад: менеджер, шоу, бізнес, конвеєр, трест, тролейбус, комбайн, тунель, лідер, мітинг, бюджет, крокет, фініш, аут, бокс, спорт, докер, яхта, мічман, картер, танк, вокзал, рейс, світер, піжама, кекс, пунш, біфштекс, ром та ін.

З італійської прийшли до нас такі слова, як: опера, бемоль, інтермецо, бас, лібрето, арлекін, дебет, кредит, банк, вата, казарма, барикада, каса, валюта, банк.

З голландської запозичені українською мовою переважно терміни мореплавства й суднобудування: гавань, шлюпка, матрос, боцман, рейд, верф, дамба, фарватер, руль, а також слова ситець, дюйм, картур та ін.

Із скандинавських мов увійшла до української мови незначна кількість слів, зокрема: клеймо, дротик, оселедець, якір; власні імена: Ігор, Олег, Аскольд та ін.

З тюркських та інших східних мов українська мова запозичила слова: гарба, сарай, сабантуй, могорич, чарка, балик, лапша, кавун, гарбуз, ізюм, халва, кабан, каракуль, базар, торба, табун, чабан, батіг, ярлик і т. д.

У словниковому складі української мови є запозичення й з інших мов, здебільшого рідковживані: булат, тахта, караван, гиря (з іранської); чесуча, чай (з китайської); сакля, чурек (з грузинської); орангутанг (з малайської) тощо.

Входячи в українську мову, іншомовні слова засвідчували чутливість лексики до змін у житті суспільства — політичних, економічних та культурних — і водночас збагачували словниковий склад нашої мови.

Розрізняють кілька причин засвоєння іншомовних слів. По-перше, часто вони запозичуються разом із поняттям. Такі слова звичайно не мають українських відповідників, наприклад, іменники політика, спортсмен, футбол, тунель, пальто, університет, корабель, театр, курорт, бухгалтер. Другою причиною запозичень є прагнення деталізувати уявлення про предмет, назва якого вже існує в мові. Наприклад, слово джем означає різновид варення, десерт — це солодощі, які подають після обіду: бар — невеликий ресторан або закусочна, госпіталь — медичний заклад для лікування військовослужбовців, лайнер — велике швидкохідне судно, імпорт — ввіз товарів з-за кордону, спринтер — бігун на короткі дистанції, стаєр — бігун на довгі дистанції. Третьою причиною запозичення є прагнення замінити описовий вираз, словосполучення одним словом: транспорт — замість «засоби пересування», мотель — замість «готель для автотуристів», круїз — замість «подорож на пароплаві», турне — замість «подорож по круговому маршруту», вакансія — замість «вільна посада».

Іншомовні слова в українській мові можуть бути єдиними назвами понять або виступати синонімами власне українських, як-от: пам’ятник — монумент, обмежувати — лімітувати, передовий — прогресивний тощо.

Поряд з іншомовними словами, які увійшли до української лексичної системи, виділяють варваризми (від грецьк. barbarismos — іншомовний, чужоземний) — іншомовні слова, які вживаються в українському тексті, але не засвоєні українською мовою. Варваризми можуть передаватися графічними засобами мови-джерела чи українською графікою: лат. homo sapiens або гомо сапіенс (людина розумна), tertium non datur (третього не дано), volens-nolens (хоч-не-хоч); англ. happy end (щасливий кінець), okay чи о’кей (все гаразд, добре), high life (високе життя); фр. adieul (прощавайте!), bonjour! (добридень!), тегсі або мерсі (дякую!); італ. finita la comedia (виставу закінчено), evviva! (хай живе!).

Межі вживання іншомовних слів є дуже важливим питанням культури мовлення. Неодноразово проблема запозичення слів ставала предметом наукових дискусій, на яких обговорювалося питання, чи загрожують українській мові іншомовні слова, чи необхідно обмежувати потік запозичень тощо.

За підрахунками фахівців, кількість іншомовних слів у складі української лексики не перевищує 10 %. Це означає, що твердження про засилля запозичених слів в українській мові є перебільшенням. Така частка запозичень не може становити загрози самобутності мови.

Читайте также:  Если человек заболел спидом какие симптомы

Наведемо міркування видатного українського поета та перекладача М. Рильського. У його статті «Про іноземні слова» читаємо: «Один науковий працівник, бажаючи зробити приємність іншому, сказав: «Нашому колективу дуже хотілося б, щоб цю роботу очолила така одіозна постать, як ви». Його спокусило, очевидно, «пишне» звучання іноземного слова «одіозний», яке в його уяві асоціювалося, мабуть, із «грандіозний», чи що. Коли тому науковцеві пояснено було, що термін латинського походження одіозний означає ненависний, небажаний, неприйнятний і т. ін., то він, звичайно, зніяковів. Але потяг до прикрашання своєї мови непотрібними і раз у раз неправильно чи неточно вживаними іноземними слівцями властивий багатьом нашим товаришам, і він, цей потяг, здається мені лихом, проти якого треба боротись і боротись».

Із сказаного, певна річ, в жодному разі не випливає, ніби слід силоміць, штучно викорінювати з мови усталені інтернаціональні терміни (наукові й технічні), а також слова іншомовного походження, що міцно й широко увійшли у народний вжиток. Чи потрібно віднаходити українські замінники таким лексичним одиницям, як кардіолог, терапевт, футбол, теніс, історія, філософія, республіка, демократія, театр, політика, парламент, кабінет, джинси тощо? Звичайно ж, ні. Не треба пояснювати, чому не дістала підтримки у фахівців (і мовознавців, і медиків) спроба авторів одного із словників очистити українську медичну термінологію від іншомовних слів (пропонувалося, наприклад, здійснити такі заміни: очник — замість окуліст, повитуха, баба-пупорізка — замість акушерка, дрібноживцезнавець — замість мікробіолог, вухоносогорлянкознавець — замість отоларинголог, гоп’як — замість пульс, хробаковиця, хробакозапал — замість апендицит, горлянковиця — замість ларингіт).

Безглуздість повної відмови від запозичень підтверджується ще одним фактом: переважна більшість імен, які носять сьогодні українці, є також запозиченими і прекрасно виконують свої функції, скажімо, імена-грецизми Олександр, Василь, Григорій, Денис, Дмитро, Євген, Кирило, Лев, Степан, Микола, Микита, Петро, Тарас, Федір, Юрій, Зінаїда, Софія, Олена, Галина, Наталя, імена латинського походження Антін, Валентин, Віктор, Віталій, Костянтин, Олексій, Павло, Роман, Сергій, Юлія, Клавдія, Валерія, Марина, скандинавські імена Ольга, Ігор, Олег, Гліб, імена, подаровані давньоєврейською мовою, — Давид, Данило, Іван, Йосип, Михайло, Назар, Наум, Яків, Ганна, Єва, Марія, грузинське ім’я Ніна тощо.

Необхідно розуміти, що наявність іншомовних слів у мові є закономірним явищем, яке відображає зв’язки певного народу з іншими. Запозичення — закономірний шлях збагачення лексики будь-якої мови. Відкритість мови вважається ознакою її сили, а не слабкості. Саме тому культура української мови проголошує не викоренення іншомовних слів, а вимогу не зловживати ними. «Без іноземних слів у культурній мові не обійтись. Але варто вживати їх тільки тоді, коли вони справді доконче потрібні — і, це вже безумовно, у властивому їм значенні. » (М. Рильський). Питання про іншомовні слова має вирішуватися з погляду потреби. Якщо в українській мові немає для позначення поняття власного слова, то можна послуговуватися запозиченим. Якщо поняття може бути виражене українським словом, то саме йому має віддаватися перевага, а не його дублетові-запозиченню. Іншомовні слова не завдають шкоди українській мові, якщо вони не витісняють українську лексику, якщо мовці використовують їх доречно, тобто відповідно до їх значення і до конкретної ситуації мовлення.

Дехто вважає, що вживання іншомовних слів підкреслює освіченість, інтелектуальні здібності людини. Таку думку спростовують як мовознавці, так і майстри слова. Зокрема, письменник О. Югов пише: «Чим освіченіша людина, тим глибше вона зобов’язана знати мову свого народу. А отже, і потреба хапатися за іншомовне слівце у того, хто зважується писати статті й книги, має виникати значно рідше, ніж у людини з недостатньою освітою».

Точність вираження думки є однією з важливих ознак культури мови. Найтиповіше порушення цієї вимоги — вживання слів без урахування їх значення. Невміння автора точно висловити свою думку виявляється також у таких вадах, як мовленнєва надмірність (або багатослів’я) і мовленнєва недостатність.

Виявом багатослів’я є повторення тієї самої думки, «тупцювання на місці», наприклад: До вищих навчальних закладів нині може вступити 340 тисяч цьогорічних випускників, які закінчили школу 2001 p.; Митні лабораторії існують у всіх цивілізованих країнах світу і відрізняються лише особливою специфікою досліджень, які проводяться спеціалістами лабораторій.

Іншими формами мовленнєвої надмірності є плеоназм і тавтологія.

Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет

Источник

Українські відповідники до запозичених слів

Мабуть, це одвічні питання, які турбують усіх – і усіх бабусь від села Ліплявого Черкаської області до Тойонаки префектури Осака, і науковців-лінгвістів усіх провідних університетів. Що краще: аби усі у світі говорили однією мовою, чи кожен — своєю власною – однією із тисяч – мовою? Що краще: запозичувати іноземні слова з мов націй-будівничих світових цивілізацій чи усі назви новітніх винаходів конструювати із питомої лексики?

Кожна держава та кожний етнос мають свою власну мовну політику щодо того, які іншомовні слова приймати у свою «родину», а яких минати десятою дорогою. Так, наприклад, у таких країнах як Чехія, Хорватія та Німеччина домінує тенденція мовного пуризму. Але там це не було так завжди.

За довгий час розвитку української мови відбулося декілька хвиль поглинання іноземних слів та очищення від них. Зараз усі іншомовні слова в українській мові можна поділити на чотири групи:

Читайте также:  Недостаток магния в организме симптомы у мужчин потенция

Іншомовні слова, які укорінилися та витіснили питомі українські слова (солдат, армія, архітектура, автомат).

Іншомовні слова, які позначають нову наукову реалію чи екзотизм (комп’ютер, телефон, суші, атом).

Іншомовні слова, які раніше увійшли в українську мову, проте наразі є застарілими або вживаними лише у певному регіоні або у певній сфері.

Іншомовні слова, які ще не укорінилися в українській мові або мають часто вживаний відповідник.

Для людей, які вивчають українську мову у першу чергу буде корисно знати відповідники до іншомовних слів з 3-ї та 4-ї групи, адже ці слова у наш час можна почути у ЗМІ, від людей різного віку та у професійному середовищі. Звісно, можна знати лише іноземний (переважно грецького, латинського походження) відповідник, проте внаслідок такого «лінгвістичного ледарювання», по-перше, ви можете не зрозуміти співбесідника, по-друге, співбесідник може не зрозуміти вас.

Отже, розглянемо кілька прикладів з 4-ї групи. Ось перелік іншомовних слів, які мають українських відповідник:

alphabet – алфавіт – абетка (азбука)
airport – аеропорт – летовище
actual, current, relevant – актуальний – важливий, своєчасний, сучасний
argument(a point to prove sth) – аргумент – доказ
distance – дистанція – відстань
consensus – консенсус – згода
percent – процент – відсоток
phenomenon – феномен – явище
fiction – фікція – вигадка
relevant – релевантний – відповідний
concept – концепт – поняття
background – фон – тло
reality – реальність – дійсність
founder – фундатор – засновник
(public) speaker – спікер – промовець
presentation – презентація – представлення, показ
delegate – делегат – представник
management – менеджмент – управління (частково передає значення)

Окремо заслуговують на увагу такі слова, які обидва мають іноземне походження, проте використовуються паралельно: «карта» – «мапа».

Також цікавим є випадок зі словом грецького походження «фотографія», яке було придумане для позначення наукового винаходу. Натомість, в українській мові було придумане власне слово «світлина», яке виражає загальну ідею винаходу – те, що має стосунок до світла.

На жаль, вивчення мови потребує часу, зокрема і на запам’ятовування нових слів. Проте факт того, що в іншій мові є слова, які не схожі на ті, які ви уже знаєте, не повинен вас зупиняти. По-перше, ви завжди можете знайти спільні корені українського слова зі словами тих мов, які ви вже вивчаєте, але на якомусь більш давньому етапі. По-друге, кожне нове вивчене слово – це ключ до розуміння десятків наступних слів.

А щоб дізнатися більше про українську мову, українські слова та вислови, приходьте на заняття до нашої мовної школи ALMA School та вивчайте українську мову як іноземну разом з нами!

Источник

Олександр Пономарів

Культура слова: мовностилістичні поради

Add a new page

Запозичання іншомовних слів є наслідком географічних, економічних, наукових, культурних та інших зв’язків між народами. Слова іншомовного походження є одним із шляхів збагачення лексичного складу кожної мови. У різних мовах співвідношення питомих та запозичених слів не однакове — в одних їх більше, в інших менше, що пояснюється багатьма мовними та позамовними чинниками. В українській мові, за підрахунками лінгвістів, чужомовні слова становлять приблизно 10 відсотків. Наша мова підпорядковує запозичення своїм фонетичним та граматичним законам, часто виробляє до них синоніми з власного лексичного матеріалу (пор. алфавітабетка, пейзажкраєвид, фонтло) і не боїться втратити оригінальності та неповторності від уживання певної кількості чужих слів.

Проте запозичати треба лише тоді, коли мова не має власного лексичного позначення для якогось поняття. Часто-густо в усному й писемному спілкуванні мовці вдаються до надуживання чужомовною лексикою через недостатнє знання словесного багатства рідної мови. Чужі слова не загрожуватимуть мові лише тоді, коли, як писав Володимир Самійленко, дотримуватимемося такого принципу — «не цуратися їх (чужих слів. — О. П.), але й не бгати їх у нашу мову без міри».

Саме з цими випадками, тобто з бганням чужих слів без жодної міри, дедалі частіше маємо справу на сторінках преси, в теле- й радіопередачах. На відміну від багатьох цивілізованих країн, де слово може стати надбанням літературної мови тільки після дозволу академічної мовознавчої установи, у нас будь-хто може вживати що завгодно і де завгодно. Замість того, щоб пошукати відповідного слова в далеко не бідній з лексичного погляду рідній мові або надати відомій лексемі нового значення, семантично розширити її, люди бездумно тягнуть чуже. І вже замість збут, організація збуту всюди чуємо й читаємо маркетинг (англ. marketing), замість вкладання (капіталу) — інвестиції (лат. investio), замість управлінняменеджмент (англ. management), замість керівникменеджер (англ. manager), замість зв’язки з громадськістю — транскрибований англійський вислів паблік рилейшнз… Прикладів засмічення української мови зайвими чужими словами безліч.

Ініціатори «збагачення» нашої мови не зважають на її закони, зокрема правописні. Уводячи непотрібне англійське summit (верхівка, верх) замість усталеного дипломатичного вислову зустріч на найвищому рівні, зустріч верхівки, забувають, що в українській мові подвоєння приголосних у словах іншомовного походження, як правило, не зберігається, і пишуть самміт замість саміт. Буває й таке. Якийсь автор подає новий або маловідомий термін з певної галузі знання: «Реінформатизація — це можливість одержання інформації про померлого з інформаційного банку та відновлення його пам’яті, інтелектуального потенціалу і, можливо, зовнішності». Читач ознайомиться з цим матеріалом, сприйме чи заперечить думки автора. Проте це ж не означає, що слово реінформатизація почнуть без будь-якого застереження вживати щодня всі без винятку.

Читайте также:  Неоднородная структура гипофиза симптомы у женщин

На жаль, з іншими словами так і трапляється. У юридичній лексиці, наприклад, є термін імпічмент (англ. impeachment), що в конституціях США, Франції та деяких інших країн означає процедуру притягнення до відповідальності вищих службових осіб держави. Наші засоби масової інформації надали цьому вузькофаховому термінові загального поширення і вживають його в значеннях «відставка, звільнення, усунення від влади». Навряд чи доречний індійський релігійно-філософський термін ґуру (духовний наставник, учитель; глава релігійної громади сикхів у Пенджабі) в такому газетному тексті: «Економічний ґуру об’єднання Володимир Лановий відмовився брати участь у формуванні експертної ради». Це слово можуть підхопити журналісти, і з’являться — медичний, спортивний, торговельний та інші ґуру.

Перенасичення суспільно-політичних текстів словами на кшталт аберація, індокринація, лібералізація (власне, спекуляція), менеджмент і под. суперечить основному призначенню засобів масової інформації — формувати громадську думку. Під упливом преси, радіо й телебачення на некритичне використання чужих слів починають хибувати й автори окремих художніх творів, зокрема текстів модних пісень. Рідко яка газета, описуючи пригоди жінок найдавнішої професії, обходиться без слова путана. Навіть є пісня (правда, не українська, але часто виконувана в Україні), де це слово повторюють багато разів. В італійській, іспанській, грецькій та інших мовах слово путана є непристойним. Мабуть, іноземці теж часом запозичають у нас вульгаризми і при нагоді користуються ними. Проте там не надають нашим лайкам таких прав громадянства, як у нас їхнім. Тож дбаймо про чистоту української мови на всіх рівнях.

Ще один вибрик моди — беззастережне копіювання мови газет української діаспори. Зберігши материнську мову далеко від рідної землі, наші брати не могли не зазнати більшого, ніж в Україні, впливу навколишніх мов. Але чому ми замість давніх слів посол, посольство мусимо вживати діаспорних амбасадор, амбасада? Невже чиїсь примхи важать більше, ніж авторитет видатних митців українського слова: «Мій брат у первих (перших. — О. П.), маркіз де Пурверсе, посол при одному дворі, писав мені, щоб я їхала за границю на води» (І. Нечуй-Левицький); «Усі посли, по-московському звичаю, з бородами, у парчевих соболевих турських шубах» (П. Куліш); «Келле, радця при посольстві, Вів дискусію зо мною» (Леся Українка).

Назви країн ми здебільшого запозичаємо, а похідні від них творимо за допомогою власних афіксальних засобів. Наприклад, від Канад-а (англ. Canada) утворено канад-ець, канад-ський (як Полтаваполтав-ець, полтав-ський; пор. також Норвегіянорвежець, норвезький; Ісландіяісландець, ісландський тощо). Отож немає жодних підстав при творенні іменника й прикметника від назви Канада запозичати ще й англійського наростка і запроваджувати слова канадієць, канадійський (англ. Canadian). Словом, перш ніж заводити щось нове й незвичне, слід добре поміркувати, чи таке вже погане старе й усталене.

Протягом багатьох років боротьби з «українським буржуазним націоналізмом» на мовному фронті одним із найтяжчих злочинів наших мовознавців уважалося те, що вони хотіли замінити іншомовні слова «штучно вигаданими» українськими і в такий спосіб збити народ з магістрального шляху будівництва комунізму на манівці хуторянства. Звичайно, коли чуже слово разом з поняттям увійшло в мову, підпорядкувалося її фонетичним та граматичним законам і належно виконує спілкувально-називну функцію, його не варто викидати лише на підставі походження. Та це не означає, що поряд з ним не може виникнути (як семантична чи словотворча калька) власне український синонім: вертикальнийпрямовисний, горизонтальнийпоземний, дуетдвоспів, журналчасопис, паралельнийрівнобіжний, прогреспоступ, процентвідсоток, тротуархідник, факторчинник, фонтанводограй, фотокарткасвітлина тощо. Такі синонімічні пари співіснують у мові, збагачуючи її виразово-значеннєві засоби. Проти багатьох українських відповідників функціонери від лінгвістики вели справжню війну, обстоюючи «інтернаціональну» лексику. Однак коли в українській мові було іншомовне слово, невідоме мові російській, його теж намагалися якось затаврувати або відтіснити на другий план, а то й вилучити з ужитку. Так було зі словами мапа, валіза, краватка, порцеляна й іншими, замість яких рекомендували вживати тільки карта, чемодан, галстук, фарфор.

Досить часто до слів іншомовного походження додають зайве означення, оскільки мовці не цілком обізнані з семантикою запозичень. Скажімо, в словосполученнях вільна вакансія, захисний імунітет, пам’ятний сувенір перші складники зайві, бо вакансія — це вільна ставка, імунітет — захисна реакція організму, сувенір — подарунок на пам’ять. Під цим кутом зору невправно побудоване таке речення: «Через нестачу коштів МАГАТЕ мусить згортати свою діяльність, іншої альтернативи немає». Альтернатива — це необхідність вибору між двома можливостями, тож треба було написати альтернативи немає або іншого виходу немає.

Коли в перебігу лексичного відбору чужі слова виявилися переможені власномовними синонімами, треба на це зважати. У сучасній українській мові частіше використовується вистава, а не спектакль, майже зовсім вийшли з ужитку аплодисменти, поступившись оплескам, тож і дієслову оплескувати слід віддавати перевагу перед аплодувати. Шануймо оригінальні витвори рідної мови!

Источник

Поделиться с друзьями
admin
Сайт обо всем
Adblock
detector